1.Програмований контроль.
     У системі перевірки знань учнів застосовується програмований контроль, який ще називають альтернативним методом (від фр. alternative - одна з двох можливостей), або методом вибору. Сутність цього методу полягає в тому, що учневі пропонуються питання, на кожен з яких дається три-чотири відповіді, але тільки один з них є правильним. Завдання учня - вибрати правильну відповідь. Кілька подібних питань і відповідей може бути дано в класі одночасно всім учням на окремих аркушах паперу або за допомогою комп'ютера, що дозволяє протягом декількох хвилин перевірити їхні знання. У цьому полягає позитивна сторона методу програмованого контролю.
    Однак цей метод має і свої недоліки. Головним з них є те, що з його допомогою можна перевірити лише окремі сторони засвоєння досліджуваного матеріалу. Всією ж повноти і обсягу знань цей метод виявити не дозволяє.     Втім, свої плюси і мінуси має кожен із розглянутих вище методів перевірки і оцінки знань. Контрольні письмові роботи корисні тим, що дають можливість перевіряти і оцінювати одночасно знання всіх учнів класу або групи, але вони вимагають багато часу і тому не можуть проводитися часто. Звідси випливає висновок: у системі навчальної роботи повинні знаходити своє застосування всі розглянуті вище методи перевірки та оцінки знань з тим, щоб забезпечити необхідну систематичність і глибину контролю за якістю успішності учнів.

 2. Рейтингова система оцінки якості засвоєння навчального матеріалу
До прогресивних методів оцінки належить рейтинговий метод як спосіб оцінки знань, умінь і навичок. Застосування рейтингу є системою організуючою навчальний процес і активно впливатиме на його ефективність.
Рейтингова система оцінки враховує всю активну діяльність учнів, пов'язану з набуттям знань, умінь та інших показників, що формують особистісні якості учнів. Оцінка, що отримується за допомогою тесту, більш диференційована. У традиційних методах оцінки використовується чотирибальна шкалою («відмінно», «добре», задовільно »,« незадовільно »).
Результати тестування, завдяки особливій організації тестів, можуть бути представлені в диференційованих шкалах, що містять більше градацій оцінки. При цьому забезпечується висока точність вимірювань навчальних досягнень.
Оскільки рейтинг - шкала досягнень, то повинен бути стандарт вимірювання. Таким інструментом є правильно побудований і добре складений тест, який відповідає предмету навчання.
Рейтингова система - це не тільки оцінка рівня засвоєння знань, але й метод системного підходу до вивчення дисципліни. 

3.Тестування
За великим рахунком оцінити знання людини кількісно можна з таким же успіхом, як і виміряти його характер лінійкою. Але сучасна школа не може обійтися без оцінок. Оскільки неупереджене ставлення до людини неможливо, то оцінка його знань неминуче містить "емоційну складову", величина якої сильно залежить як від досвіду вчителя, так і від акторської майстерності відповідального. Взагалі найбільша об'єктивність притаманна оцінками, отриманими методом письмового тестування. Якщо підходити до проблеми оцінки знань як способу порівняння, то двом різним учням слід пропонувати однакові тести (питання) і обмежувати час роздуми. Тести повинні бути попередньо перевірені на досить великій групі хлопців. Обов'язкова при цьому і статистична обробка відповідей. До цього моменту їх навіть вважають не тестами, а тестовими завданнями, тобто питаннями, які мають недостатньо надійною "перевіряє здатністю". Чим більше тестів, тим надійніше оцінка знань. У серйозних випадках при оцінюванні знань дорослих використовують набір з 100 - 200 питань, обмежуючи час міркування над кожним. Це дуже серйозна перевірка, що вимагає хорошої підготовленості. Полегшений варіант цієї перевірки вже давно використовують у школах у вигляді екзаменаційних або залікових тестів. Якщо укладачі тестів добре знають реальну програму, а ще краще - зміст базового підручника (що буває нечасто), то оцінка виходить досить об'єктивною. Крім залікових або екзаменаційних тестів існують ще поурочні (робітники) тести для поточної оцінки знань учнів на кожному уроці. За своєю суттю ці два види тестів співвідносяться, як географічні карти великого і дрібного масштабу, відповідно. Саме поурочні тести вимагають до себе особливої ​​уваги, так, при необхідності вони можуть замінити екзаменаційні. А ось зворотна заміна неможлива в силу поступовості проходження матеріалу. Складати поурочні тести неважко, але довго, і варто сказати про їх головні особливості.
1. Тести повинні бути "закритими", тобто мати варіанти відповідей.
2. Стислість. Питання має займати один рядок. Питання має бути абсолютно ясним.
3. Варіанти відповідей. Оптимальне їх число - 4 - 6, рідко - 8. Кожен варіант - не більше одного рядка. Слово «оцінка» означає характеристику цінності, рівня чи значення будь-яких об'єктів або процесів. Оцінити – означає встановити рівень чи якість чогось. У європейській педагогіці в проблемі оцінювання знань, навичок і вмінь звертається увага на відсутність універсальних та валідних її методик, піддається критиці суб'єктивізм, схвалюються такі методики, які сприяють розвитку особистості учня, формуванню позитивного «Я-образу».
Вітчизняний педагог оцінює знання, навички та вміння учнів після контрольних дій шляхом їх перевірки. Оцінки мають бути повними, охоплювати всі аспекти навчально-пізнавальної діяльності та бути об'єктивними, обгрунтованими і справедливими. Ця проблема є досить складною і потребує індивідуального і диференційованого підходу в кожному випадку.

Оцінка – це процес порівняння ступеня засвоєння учнями знань, навичок і вмінь з еталонними уявленнями, описами в навчальних програмах, порадниках та інших нормативних документах. Виставляються оцінки під час перевірки знань, навичок і вмінь учнів.

Еталонні уявлення – це критерії оцінки, знання основних положень яких є обов'язковим для педагога. їх опрацювання, обгрунтування і впровадження в дидактичний процес – одне з найактуальніших завдань загальної дидактики та педагогічної психології. Критерії практично визначають зміст і перебіг навчально-пізнавальної діяльності учнів та безпосередньо встановлюють її результативність. Ця проблема в дидактиці має стати однією зі стрижньових. Інакше дидактичний процес буде існувати сам по собі, його контроль здійснюватиметься задля контролю, а оцінки ніяк не впливатимуть ані на сам процес, ані на його учасників. Проте критерії оцінки глибоко і всебічно ще не обгрунтовано, тому ця сфера дидактики страждає на суб'єктивізм.
Основними вимогами до перевірки та оцінки успішності учнів у навчальному процесі є індивідуальність, систематичність, достатня кількість даних для оцінки, тематична спрямованість, об'єктивність, умотивованість оцінок, єдність вимог з боку контролюючих, оптимальність, всебічність, дієвість та гуманність.

Позитивний дидактичний досвід свідчить, що під час оцінки знань учнів слід враховувати:
1) обсяг володіння поняттями, фактами, науковою проблематикою, основними теоріями, законами, закономірностями й методологією навчального предмета, ступінь їх систематизації та узагальнення, що передбачає:
– пізнання і визначення понять, розуміння їх обсягу та розкриття змісту, знаходження ієрархічних та інших зв'язків і залежностей між ними;
– виокремлення значущих наукових проблем, усвідомлення їхньої глибини та визначення необхідності розв'язання;
– знання законів, закономірностей, концепцій і вільне володіння методикою узагальнення, систематизації та обгрунтування;
2) якість засвоєння учнями методологічної і теоретичної основ навчального предмета, що передбачає:
– аргументованість, послідовність, впевненість і самостійність викладу своїх знань;
– методологічну обгрунтованість мислення;
3) дієвість знань, наявність простих умінь, їх застосування під час вирішення практичних завдань, що передбачає:
– конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичній діяльності;
– змістовну характеристику методів, процедур і методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань тощо.

Таким чином, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими, а їхній рівень може бути репродуктивним, реконструктивним, евристичним та творчим.