Під поняттям контролю "контроль" розуміють виявлення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Процедуру виявлення і виміру називають перевіркою. Контроль є важливим структурним компонентом навчального процесу. Його основною функцією є забезпечення зворотного зв'язку: зовнішнього (контроль, який здійснює учитель) і внутрішнього (самоконтроль учня).

     У школах деяких розвинутих країн при складанні контракту між учителем і учнем ставляться питання: "Ви бажаєте навчатися з контролем чи без контролю?", "Ви бажаєте одержувати оцінки чи будете опановувати курсом без оцінок?".

Якщо майбутній учень бажає навчатися без контролю і без оцінок, оплата за навчання буде у 3-4 рази меншою ніж за навчання в умовах жорсткого контролювання і об'єктивного оцінювання.

Зворотна інформація використовується для аналізу результативності навчального процесу.

Аналітична функція контролю передбачає аналіз результатів засвоєння змісту навчальних програм, побудованих з урахуванням державних стандартів рівневої освіти; визначення якості знань, ступеня сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок, рівня оволодіння розумовими операціями, досвідом творчої діяльності,

сформованості оцінних суджень учнів. Основними видами аналізу результатів навчання є: поточний, тематичний і підсумковий.

Поточний аналіз допомагає щоденно фіксувати результати навчання, систематизувати і осмислювати їх.

Тематичний аналіз спрямований на вивчення більш стійких залежностей, тенденцій у протіканні і результатах навчального процесу. Якщо предметом поточного аналізу може виступати окрема відповідь учня на уроці, то предметом тематичного аналізу є основні результати вивчення теми, їх визначає вчитель на основі вимог навчальної програми.

Підсумковий аналіз використовується для визначення результатів навчання наприкінці семестру або навчального року. Інформація для підсумкового аналізу складається з даних поточного і тематичного аналізів, учнівських контрольних робіт і їх аналізу, відповідей учнів на іспитах, письмових екзаменаційних робіт тощо.

Контроль, перевірка результатів навчання, їх аналіз -це констатація наслідків навчально-пізнавальної діяльності школярів без пояснення їх походження. З'ясування умов і обставин, у яких протікає навчальний процес, отримання чіткого уявлення про причини, які спричиняють чи перешкоджають досягненню накреслених результатів забезпечує діагностика.

Діагностична функція контролю допомагає розглянути результати навчання у тісному зв'язку з шляхами і способами їх досягнення. Вона спрямована на виявлення прогалини у знаннях, уміннях учнів, з'ясування їх причин. За педагогічної діагностики враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні потреби, інтереси, мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних процесів - мови й мислення; уваги, уяви й фантазії; пам'яті, емоцій, волі тощо. Тому педагогічна діагностика здатна з'ясувати не тільки умови і обставини, у яких формуються знання, уміння й навички учнів, а й умови розвитку і виховання особистості школяра в процесі оволодіння ним знаннями й вміннями.

Результати діагностики слугують основою для внесення необхідних корективів в навчальний процес, прийняття рішень про удосконалення його змісту, методів і форм організації, управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів тощо.

Коригуюча функція контролю виробляє механізми подальшого функціонування навчального процесу або переведення його в русло нового якісного стану

Традиційні методи оцінки знань, умінь і навичок
При перевірці та оцінці якості успішності необхідно виявляти, як вирішуються основні завдання навчання, тобто якою мірою учні опановують знаннями, вміннями і навичками, світоглядними і морально-естетичними ідеями, а також способами творчої діяльності. Істотне значення має також те, як належить той чи інший учень до навчання, працює він з необхідною напругою постійно або уривками і т.д. Все це обумовлює необхідність застосування всієї сукупності методів перевірки оцінки знань.
1. Повсякденне спостереження за навчальною роботою учнів. Цей метод дозволяє вчителю скласти уявлення про те як ведуть себе учні на уроках, як вони сприймають і осмислюють досліджуваний матеріал, яка в них пам'ять, якою мірою вони виявляють кмітливість і самостійність практичних умінь і навичок.
2. Усне опитування - індивідуальний, фронтальний, ущільнений. Сутність цього методу полягає в тому, що вчитель ставить учням запитання за змістом вивченого матеріалу і спонукає їх до відповідей. Цей метод є найбільш поширеним при перевірці й оцінці знань.
Сутність цього методу полягає в тому, що вчитель ставить учням запитання за змістом вивченого матеріалу і спонукає їх до відповідей, виявляючи таким чином якість і повноту його засвоєння. Оскільки усне опитування є питально-відповідним способом перевірки знань учнів, його ще іноді називають бесідою. При усному опитуванні учитель розчленовує досліджуваний матеріал на окремі смислові одиниці (частини) і по кожній з них задає учням питання. З багатьох предметів усне опитування (бесіда) поєднується з виконанням учнями усних і письмових вправ. Будучи ефективним і найпоширенішим методом перевірки і оцінки знань учнів, усне опитування має, проте, і свої недоліки. З його допомогою на уроці можна перевірити знання не більше 3-4 учнів. Тому на практиці застосовуються різні модифікації цього методу і, зокрема, фронтальний і ущільнений опитування, а також «поурочний бал». Сутність фронтального опитування полягає в тому, що вчитель розчленовує досліджуваний матеріал на порівняно дрібні частини з тим, щоб таким шляхом перевірити знання більшого числа учнів. При фронтальному, його також називають швидкою, опитуванні не завжди легко виставляти учням оцінки, так як відповідь на 1-2 дрібних питання не дає можливості визначити ні обсягу, ні глибини засвоєння пройденого матеріалу. Сутність ущільненого опитування полягає в тому, що вчитель викликає одного учня для усної відповіді, а чотирьом-п'яти учням пропонує дати письмові відповіді на питання, підготовлені заздалегідь на окремих листках (картках). Ущільненим це опитування називається тому, що вчитель замість вислуховування усних відповідей переглядає (перевіряє) письмові відповіді учнів і виставляє за них оцінки, кілька «ущільнюючи», тобто економлячи час на перевірку знань, умінь і навичок.

3. Письмова перевірка.
Практика ущільненого опитування призвела до виникнення методики письмовій перевірки знань. Суть її в тому, що вчитель роздає учням заздалегідь підготовлені на окремих аркушах паперу питання або завдання і приклади, на які вони протягом 10-12 хв дають письмові відповіді. Письмове опитування дозволяє на одному уроці оцінювати знання всіх учнів. Це важлива позитивна сторона даного методу. 4. Поурочний бал.
Відомою модифікацією усного опитування є також виставлення окремим учням так званого поурочного бала. Поурочний бал виставляється за знання, які окремі учні виявляють протягом всього уроку. Так, учень може доповнювати, уточнювати або поглиблювати відповіді своїх товаришів, які піддаються усного опитування. Потім він може приводити приклади і брати участь у відповідях на запитання вчителя при викладенні нового матеріалу
Виставлення поурочного бала дозволяє підтримувати пізнавальну активність і довільну увагу учнів, а також робити більш систематичної перевірку їхніх знань.

4. Контрольні роботи.
Це дуже ефективний метод перевірки й оцінки знань, умінь і навичок учнів, а також їх творчих здібностей. Сутність цього методу полягає в тому, що після проходження окремих тем або розділів навчальної програми вчитель проводить в письмовій або практичній формі перевірку і оцінку знань, умінь і навичок учнів. При проведенні контрольних робіт необхідно дотримуватися ряду дидактичних вимог.
5. Перевірка домашніх робіт учнів.
Для перевірки і оцінки успішності учнів велике значення має перевірка виконання ними домашніх завдань Вона дозволяє вчителю вивчати ставлення учнів до навчальної роботи, якість засвоєння матеріалу, що вивчається, наявність прогалин у знаннях, а також ступінь самостійності при виконанні домашніх завдань.