Яке слово вибрати?

ВІДПОВІДНО ДО - ЗГІДНО 3. Прийменник відповідно вживається з родовим відмінком іменника у сполученні з прийменником до: відповідно до наказу, відповідно до змін, відповідно до програми.

Увага! Прийменникової сполуки у відповідності в українській літературній мові немає - це калька з російського в соответствии.

Прийменникова сполука згідно з керує орудним відмінком іменника: згідно з наказом, згідно з правилами. Обидва складні прийменники відповідно до і згідно з -типові для офіційно-ділового стилю і можуть вільно взаємозамінюватись. Але треба уникати контамінації: форми відповідно з, згідно до - неправильні.

ВІДСОТОК, ПРОЦЕНТ. У сучасній українській мові закономірно активізується слово відсоток (калька з латинської procentum), яке протягом десятків років було відсунуте на периферію запозиченою назвою процент.

Ряд письменників, зокрема Ю.Смолич, Ю.Яновський та інші від уживання слова відсоток ніколи не відмовлялися. Літературно-художні, науково-популярні видання так само віддають перевагу слову з прозорою будовою - відсоток: Людський організм містить близько 65 відсотків води («Знання і праця»).

ВІДНОСИНИ - СТОСУНКИ - ЗНОСИНИ. Ці іменники синонімічні, але не завжди взаємозамінні. Скажімо, можуть бути відносини і стосунки між братами; відносини і стосунки між людьми; особисті відносини і особисті стосунки. Якщо ж офіційні - то лише відносини, напр.: майнові, виробничі, суспільні, економічні відносини. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)Отже, слово стосунки доречне тоді, коли йдеться про неофіційну сферу, наприклад, у таких сполученнях: родинні, братні стосунки, ми у найкращих стосунках, у нас непогані стосунки.

У діловому стилі спостерігається тенденція до вживання іменника зносини на окреслення офіційних відносин між країнами. Це, очевидно, пояснюється впливом російського деловьіе сношения. Іменник відносини має у своєму значенні відповідне «офіційне» забарвлення і замінювати його рідковживаним зносини недоречно.

ВІДНОШЕННЯ, ВЗАЄМИНИ, СТОСУНОК, ВІДНОСНО, ЩОДО, СТОСОВНО, ВІДНОСНІСТЬ. Відповідно до російських слів отношение, относшпельно часто надуживають словами відношення, відносно, забуваючи про інші, точніші, природніші слова: "Не можна допускати поверхового відношення до такої серйозної справи" замість поверхового ставлення або - ще краще - щоб поверхово ставились; "Відносно цього не може бути двох думок" замість про це (щодо цього, з приводу цього); "Я з ним у добрих відношеннях " замість у добрих стосунках чи взаєминах, зв'язках.

Ось що засвідчує класика: "Слід би було зав'язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдались до вас" (Леся Українка); "Щодо панни Анелі, то я - певний, що вона плаче десь по кутках"; "Чутки про землю ожили з весною" (М.Коцюбинський). У цих прикладах бачимо тільки слова стосунки, щодо, про, вживання яких і слід додержуватись.

У математиці, а також у філософії й логіці слово відношення є єдиний відповідник російському науковому терміну отношение, наприклад: відношення а : Ь = с : а.

В українській науковій термінології є ще слово відносність: теорія відносності.

Замість штучного вислову "у всіх відношеннях" відповідно до російського во всех отношениях, наприклад: "Це мені зручно в усіх відношеннях",- слід користуватись давніми українськими висловами всіма сторонами ("Славне було Запоріжжя всіма сторонами". - Збірка пісень П.Лукашевича), з усякого (з кожного) погляду ("Це вигідно нам обом з усякого погляду".- 3 живих уст), як не глянь, як не подивись, з усіх боків, усебічно, зусебіч, у всіх планах.

Останнім часом набуває дедалі більшого поширення слово стосовно замість недоладного вислову "по відношенню": "Стосовно місцевих умов він розробив систему обробітку грунту"; "Стосовно цього неподобства вже казали не раз". Проте не слід забувати й відомі слова щодо, про, приклади вживання яких наведено вище. (“Як ми говоримо”, Борис Антоненко-Давидович, 1994)

ВИРАЗ І ВИСЛІВ. Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник вираз у різних значеннях: "Почала... солодкими виразами любові промовляти" (І.Нечуй-Левицький); "Вираз на лиці понуро-урочистий" (П.Куліш).

У сучасній українській літературній мові ці слова розрізняються за значенням: там, де мовиться про якусь думку чи міркування, передані небагатьма словами, кажуть вислів “За висловом чиїм” (Російсько-український фразеологічний словник І.Виргана й М.Пилинської), у всіх інших випадках, зокрема й у математиці, користуються іменником вираз: "Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він забирався геть" (П.Панч); вираз а2+Ь=с. (“Як ми говоримо”, Борис Антоненко-Давидович, 1994)

ВИНЯТКОВО - ВИКЛЮЧНО. Замість того, щоб використовувати синонімічні прислівники на позначення високої міри ознаки - винятково, дуже, надзвичайно, зловживають штучно створеним словом виключно, пор. правильні словосполучення: винятково (дуже, надзвичайно) уважний учень, винятково (дуже, надзвичайно) щастить і неправильні: виключно уважний учень, виключно щастить.

У ролі частки бажано замість слова виключно вживати звичні слова тільки, лише, пор.: Уміти говорити і то не лише словами; Допомога надаватиметься тільки тим, хто перебуває за межею бідності. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

ВИДАТНИЙ, ВИЗНАЧНИЙ, ВІДОМИЙ. Ці прикметники-синоніми вживаються як для характеристики особи, так і на означення абстрактних понять, пор.: На портретах у Києво-Могилянській Академії зображені видатні українські гетьмани; Проголошення, незалежності - видатна подія в історії України; На вечорі виступив відомий італійський співак і т. ін.

Найголовніша ознака синонімів - наявність у них спільного значення. В наведених прикладах його можна окреслити так: який відрізняється від інших своїми якостями”. Саме це дає змогу прикметники видатний, визначний, відомий поставити в один синонімічний ряд. Але кожен із синонімів передбачає і додаткові лексичні значення чи їх відтінки. Наведені слова різняться більшим або меншим виявом спільної ознаки. Найвищий ступінь позитивної якості має в цьому синонімічному ряду слово видатний (“який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, властивостями”): Христо Ботев - найвидатніший з болгарських революціонерів, поетів і публіцистів національно-визвольної боротьби XIX ст. Таке саме значення має це слово і в усталених словосполученнях типу видатні успіхи, видатна роль, видатні заслуги.

Прикметник визначний можна витлумачити: “який має значні (помітні) досягнення в певній галузі”. Порівняно зі словом видатний у ньому виявляється дещо менший ступінь позитивної високої оцінки, пор.: Після конференції відбулася зустріч учителів із визначними письменниками та художниками області.

У сполученні з абстрактними іменниками успіх, подія, етап, досягнення, місце і под. прикметник визначний дуже поширений. Відомий - це той, "про якого знають, популярний'. Цей прикметник вживається переважно щодо осіб: відома вишивальниця., відомий професор-фізик, відомий художник. Але можна сказати і про картину: це відома картина.(“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

ВЖИВАТИ (УЖИВАТИ) - СПОЖИВАТИ. Ці дієслова багатозначні. Але в значенні “їсти, пити щось” вони виступають синонімами; отож, можна сказати уживати (споживати) м'ясо; уживати (споживати) страви з риби; уживати (споживати) яблука. Уживають і споживають, наприклад, картоплю варену, печену, тушковану. Проте і в цьому спільному значенні дієслова мають свої особливості. Словотвірна будова першого ніби диктує сполучуваність його з формою знахідного відмінка та прийменником у: уживають у страву багато кропу, петрушки. А в дієслова споживати наявне виразне значення “використовувати, витрачати для задоволення будь-яких потреб”. Звідси й похідні утворення споживач, споживацький, пор.: Усього так багато, що годі й спожити. Саме через це навряд чи вдалим є заголовок Любителі вживають своє до інформації про садівників-любителів, які зібрали на своїх ділянках непоганий урожай садовини й городини, отже, забезпечили себе на зиму. Доречніше тут було б сказати Любителі споживають своє.(“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

БЛИЗЬКИЙ - БЛИЖНІЙ. Слова мають спільні і різні значення. Спільних значень два: 1) розташований на невеликій відстані: близька хата - ближня хата, близький ліс - ближній ліс. Але щодо популярного нині окреслення зарубіжжя треба вживати вислів близьке зарубіжжя; 2) який перебуває в прямих родинних стосунках з ким-небудь: близька рідня - ближня рідня. Словник за ред. Б.Грінченка фіксує вживання у Марка Вовчка вислову ближні приятелі, тобто такі, що мають почуття симпатії, дружби один до одного, а також спільні ідеї, інтереси. Сьогодні ми скажемо в цьому випадку близькі приятелі. Прикметник близький має ряд значень, яких не має ближній. Так, невелика часова віддаленість передається прикметником близький: уже близька ніч, сонце близьке до заходу, близьке свято. Ще близький - це добре знаний, відомий, зрозумілий: Почув у голосі щось близьке, своє, і такий, який глибоко хвилює, безпосередньо стосується будь-кого: Інтереси дітей близькі матері; про адекватний, реалістичний переклад теж кажуть близький: переклад близький до оригіналу. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)

АВТОРИТЕТНИЙ - ПРЕСТИЖНИЙ. Ці синонімічні прикметники, як і іменники, від яких вони утворилися, різняться стилістичним забарвленням. Мовна практика засвідчує вживання слова авторитетний переважно у контекстах, що містять позитивну оцінку: авторитетна кандидатура, авторитетний учений, авторитетна думка - це кандидатура, .учений, думка, які заслуговують на повагу і довіру. Престижний має дещо іншу сполучуваність: престижний автомобіль, престижні меблі, престижний одяг, престижне знайомство, престижні зв'язки. У значенні цих словосполучень 'такий, що свідчить про престиж або такий, що служить засобом досягнення престижу часто знаходимо відтінок зневаги чи іронії. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997)