Навчання, позбавлене будь-якого інтересу

й узяте тільки примусом,

вбиває в учневі

прагнення до навчання

К.Ушинський

У дизайні сучасного уроку має бути, на мою думку, досить важлива складова – це пропаганда творчого  зростання учня. Інакше не може бути, адже ми, словесники, привчаємо дітей самовдосконаленню, саморозвитку, самореалізації. Кожен учитель, як і кожен із батьків, прагне, щоб дитина хотіла вчитися, розвиватися, творити.

Я вважаю, що в кожну особистість  від народження буквально закладений механізм саморозвитку. Цей механізм сам запускається з раннього дитинства й може самопідтримуватися. Важливо, щоб застосовувані вчителем методи працювали на активізацію цього механізму, а не на гальмування. І саме тому зі збільшенням «шкільного стажу» падає мотивація учнів до навчання. Створення середовища, сприятливого для саморозвитку особистості – саме ця ідея є ключовою у системі моєї роботи.

    Отже,  я вважаю, що педагог ніколи не повинен забувати:

успішна сучасна молода людина =

мобільність знань +

гнучкість думки +

критичність мислення +

досвід учителя+

пропаганда творчого  зростання

Потрібно завжди сприяти успіхам дітей.

Від цього безпосередньо залежить

 успіх навчання

С.Френе

   Дитина… Навчання… Успіх…   Це суб'єктивний психічний стан задо­волення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визна­чає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на цей постулат.

Побачити в дитині особистість, що формується, допомог­ти їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не лише  вчителю, а й  батькам. Дитині необхідно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома, Тому знання вірного емоційного впливу на дитину, вміння застосовувати його у житті важливі як для вчи­телів, так і для батьків.

Головна мета діяльності вчителя — створити  умови для творчого зростання, для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення, успіх, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили, а найголовніше  - виявити філологічно обдаровану дитину (ту, яка має мовно-літературні здібності) й забезпечити їй фахову підтримку.

Важливо не лише навчити чомусь дитину, але й надати їй упевненості у своїх силах, сформувати уміння доводити власну думку, своє рішення. Особливо це стосується виконання творчих завдань, що, як правило,  мають декілька варіантів розв`язання та не мають жорстких критеріїв оцінки «вірно-не вірно». Дуже важливо навчити дітей грати за певними правилами, дотримуватись «кодексу партнерських стосунків», досить складно привчити учнів до сприймання інших думок, до висування нових ідей. Тож пропаганда творчого зростання спонукає до «змін у самому собі» не лише учнів, а й учителя. Це дієвий елемент творчої співпраці  та саморозвитку і педагога, і вихованців.

Дитина, яка має мовно-літературні задатки, – це та, яка наділена рисами:

•  відкритість до інших думок, тобто здатність уважно прислуха­тися до інших поглядів, оцінювати різні шляхи вирішення проблеми;

•  компетентність — прагнення обґрунтовувати свою думку за до­помогою реальних фактів і знання справи;

•  творча активність — виявлення ініціа­тиви для участі у різних творчих конкурсах, небайдуже сприйняття подій;

•  допитливість — вміння проникнути у сутність джерел інфор­мації;

•  незалежність мислення — відсутність побоювання;

•  вміння дискутувати — уважне ставлення до протилежних ду­мок, вміння висувати ідеї, які об'єднують;

•  проникливість — здатність до проникнення у сутність питання, явища, інформації, не розпорошуватися на дрібні деталі;

•  самокритичність — розуміння особливостей свого мислення, своїх «окулярів».

Кроки, що сприяють швидшому, ефективнішому й легшому  творчому зростанню (пам’ятка для здібних дітей):

1.Не бійтеся мріяти й уявляти своє майбутнє.

2.Поставте перед собою мету і визначте остаточні терміни її втілення.

    3.Знайдіть для себе наставника-ентузіаста.

4.Почніть із написання маленьких казочок, етюдів, замальовок.

5.Запитуйте!

6.Шукайте для себе найоптимальніший жанр.

7.Навчіться «чути своє серце».

    8. Робіть постійні записи, нотатки крилатих висловів, афоризмів тощо.

9.Учіться на кращих зразках літератури.

10.Малюйте в уяві картинки.

11. Відтворюйте їх на папері.

12.Опануйте мистецтво постійної готовності до творчої діяльності.

Які ж це – мовно-літературні здібності?

-    МОВНЕ ЧУТТЯ

-    ЛІТЕРАТУРНИЙ ХИСТ

-    СПРИЙНЯТТЯ МОВНИХ НОРМ (ОРФОЕПІЧНИХ, ОРФОГРАФІЧНИХ, СТИЛІСТИЧНИХ ТОЩО)

-    НАЯВНІСТЬ АНАЛІТИКО-СИТЕЗИЧНИХ ДІЙ (вміння легко переходити від окремого до загального і від загального до окремого, від теорії до практики і навпаки)

-    ОБРАЗНІСТЬ МОВИ

-    УМІННЯ ОРІЄНТУВАТИСЯ У ЖАНРОВОМУ РОЗМАЇТТІ

-     УМІННЯ АРГУМЕНТУВАТИ, УЗАГАЛЬНЮВАТИ, ДОВОДИТИ

-    ГОСТРЕ ВІДЧУТТЯ СУЧАСНИХ (ЗАТРЕБУВАНИХ) ЖАНРІВ

-    КРЕАТИВНІ ЯКОСТІ

    Подання матеріалу мусить бути позитивним. Наставник у жод­ному разі не повинен обмовитися, що це всього лиш розвага, або ж казати таке: «Ну все, перерва закінчилася, пора приступати до важ­кої праці».

Сила сугестії — поради, навіювання — має величезне значення при написанні «вагомих» творчих робіт: досягнення можливі тільки тоді, коли ви вірите, що можете це зробити; ми наражаємось на невдачі, якщо очікуємо невдач.

Звичайно, важливим етапом, який підносить роботу до найвищої точки, є взаємооцінювання й оцінювання і роботи вчителя, й учнів, проте найважливіше все-таки – самооцінювання із усвідомленням «себе».

    Пропагуючи творче зростання, я керуюся, насамперед, ефективністю кінцевого результату, роботою на перспективу. Саме це дає засади формування цілого комплексу життєвих компетентностей, що є досить актуальним на сьогодні, бо формує засади громадянськості та плекає активну життєву позицію людини.

Я завжди пам'ятаю, що треба святкувати кожну учнівську перемогу. Колегам раджу: не шкодуйте похвали! Побачите: успіх неминучий…

Тож ставте на перший план розвиток,

успіх та творче зростання –

основу грунтовного та ефективного сучасного навчання!