В останній чверті XX в. людство вступило в нову стадію свого розвитку – в епоху інформаційного суспільства з усіма його досягненнями, протиріччями й конфліктами. Швидкий перехід від індустріальної до постіндустріальної цивілізації обумовлений науково-технічною (а також і технологічною) революцією. Високі технології дозволили зробити виробництво масовим, здатним задовольнити матеріальні потреби переважної більшості членів суспільства. Масове споживання й засоби масової інформації (телебачення, комп'ютерні системи, супутниковий зв'язок, радіо, преса, інформаційні платформ)  з'єднують і об'єднують людей.

Зміни, які відбуваються  в економічній, технічній і соціально-політичній сферах ХХІ століття, обумовили сутнісні зрушення в культурі сучасного постіндустріального суспільства. Інформаційне суспільство радикально перетворює соціокультурний простір, посилюється інтерес до проблем культури. Комунікативну домінанту постіндустріальних процесів та  відносин визначає чинник медіакультури в якості щонайменше однієї з провідних умов соціополітичних, економічних та інших суспільних трансформацій.

В контексті Всесвітніх процесі медіакультура потребує філософського аналізу, дослідження визначальних її смислів та аспектів функціонування. Вона виступає детермінантою формування суспільної аналітично – критичної свідомості, розвитку креативних підходів людини, спільноти в їх самоактуалізації.

Інтерес до дослідження медіа перспектив, її сутності викликаний, по-перше, зацікавленістю культурним феноменом новітніх технологій та оцінкою даного феномена  культурологами, теоретиками, практиками, інтелектуалами; по-друге, медіакультура – це рефлексія вітчизняної спільноти на зміни, викликані швидкістю трансформаційних процесів в усталених комунікативних каналах, в культурному менталітеті, в стереотипах.

Якщо ми розглядаємо розбудову демократії як сукупність тверджень і припущень описового , аналітичного та нормативного характеру , що фокусуються на засадах демократії та демократичних інститутах суспільства, то медіа виступає одним з потужних провідників зміни в уяві людини, спільноти про свої можливості та перспективи.

Сучасна теорія демократії пропонує  три домінантних напрямки, за допомогою яких можна розуміти, орієнтуватися в моделях цінностей суспільної взаємодії, через які  людина та спільнота, суспільство розгортає свої комунікації, свої перспективи. В цих напрямках орієнтуватися допомагає важливий концепт Медіа.

Саме завдяки медіаосвіті спільнота змогла зорієнтуватися в цих напрямках суспільно – державної взаємодії, завдяки яким можна в історично-культурному Просторі можна  творити  самодостатню націю, яка здатна зберігати свої культурні цінності, транслювати та інтегрувати їх в глобальні процеси не нівелюючи своєї ідентичності та саме засобами медіаосвіти конструювати  взаємодію з іншими культурними формами.

 Медіаосвітня концепція описує і класифікує існуючі демократичні системи, вивчає їх через досвід активної пізнавальної свідомості того хто, що  і для чого пізнає. Адже головна ідея Концепція медіаосвіти в контексті цінностей зосереджена на осмисленні досвіду та вмінні виділяти суттєві речі в досвіді, виокремлювати риси певних явищ. Як писав Гуссерль: « Назад, до самих речей, які зорієнтовані на практику». Досвід, який набувають педагоги в ході освоєння медіаосвітнього курсу, проявляється в практиці та пов,язаний з інтенціональністю та  індивідуальною - колективною свідомістю.

Набудтий ціннісний досвід педагогами витсупає феноменологічним явище. який своєю сутністю зорієнтовує на Свободу Людини в її Чеснотах та Достоїнствах, забезпечує змістовним інструментом  учнів в  можливостях рівного соціального сходження та свободи реалізації як складової повсякденного життя, в основі якої виступає індивідуальне та спільне суспільне благо.

Отже, коли мова заходить про ціннісні орієнтири дитини в сучасних реаліях, то її досвід є проекцією ціннісних уподобань, орієнтирів, які несе в собі в інформаційний Простір створений дорослими.

Медіакультура педагога являється складовою «дзеркального відображення»  і виступає ключовим орієнтиром у формуванні ціннісного досвіду дитини. Методологічні, аксіологічні компетентності та професіоналізм педагога виступає важливою платформою у  формуванні світогляду дитини.

 Медіакультурні контексти концепції  намагаються встановити , чиї уподобання грають роль при демократії , якими мають бути процедури прийняття рішень , як уникнути небажаних наслідків, з якми стикається особистість в сьогоденні та суспільство в цілому.

 Предметом медіаосвіти  є етична сторона народовладдя – «коли і чому демократія бажана з точки зору моралі», які принципи повинні бути фундаментом демократичних інститутів, якими мають бути  перспективні  очікування громади в демократичному суспільстві.

Концепція медіаосвіти закладає основи дієвої демократії, являє собою не просто народне правління , але й реалізацію системи прав громадян, що виступатимуть стійкою 

Медіаграмотність (medіa lіteracy) допомагає учням  спілкуватися з медіа під критичним кутом зору, з розумінням значимості медіа в суспільстві. Медіаграмотний учень повинна бути здатний критично, аналітично й свідомо оцінювати медіпродукт, критичну оцінювати  та дистанціюватися від "поп-культури" та маніпуляції [9, 58].

Таким чином, медіакультура є необхідною умовою існування сучасного суспільства поряд з медіаосвітою, що виступає новою формою просвітництва ХХІ ст. Медіакультура є домінуючим способом буття початкового етапу становлення інформаційного суспільства;вона є проявом власне культури у просторі ЗМІ. Предметом філософського та культурологічного аналізу медіакультура стає у ХХ ст.

В рамках цих досліджень народжується й нова течія у педагогічній та культурологічній теорії – проблематика медіаосвіти та медіа – інформаційної грамотності. Сьогодні більшість дослідників сходяться на тому, що медіаосвіта (англ. medіaeducatіon) – це вивчення засобів масової комунікації преси,телебачення й радіомовлення, кінематографа, Інтернету – як у рамках професійної підготовки працівників освітньої сфери, так і як необхідне будь-якій сучасній людині освоєння існуючих інформаційних технологій, що формує медіаграмотність – розвинену здібність до сприйняття, аналізу, оцінки й створення медіатекстів, до розуміння соціокультурного й політичного контексту функціонування медіа в сучасному світі, використовуваних ними кодових і репрезентаційних систем. Медіа-інформаційна грамотність допомагає педагогові  активно використовувати можливості інформаційного поля ЗМІ для підготовки сучасної аналітично мислячої особистості, які «не попадатиме в спрут» омани , а здатна краще зрозуміти медіакультурні процеси та бути активним учасником творення естетичних культурних продуків, що сприятимуть соціальному благу.