Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку педагогічної освіти є пошук нових змісту, форм, методів і засобів навчання; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх інновацій на засадах сучасної філософії освіти.  Чого чекає дитина, преступаючи поріг школи? Лише успіху! Це необхідна умова для становлення позитивного ставлення школяра до навчання та переростання його в активний, творчий процес. Я переконалася, що успіх пов'язаний з відчуттям емоційного  підйому, створює відчуття внутрішнього благополуччя. Один раз, переживши злет, підйом, зростання, учень буде знову і знову прагнути  до нього. А як побачити результат ефективного, успішного інтелектуально-креативного розвитку дитини ? Через медіаосвіту!

        Реалізувати стратегічну мету «медіарозвитку» дитини в освітньому середовищі, створити умови для самореалізації кожної особистості неможливо без урахування наступних умов: знання вікових особливостей та психології учнів (як, скільки і з ким спілкується у медіапоросторі, з якою метою); поступового введення  медіаприйомів у процес навчання («від зерняток до колосся»); постійної роботи щодо міжособистісної взаємодії (чи дієвим буде переконання тощо).

Медіакомпетентність у цілісній системі компетентностей учня характеризується цілою низкою  здібностей, що виявляються  у швидкості, глибині та міцності оволодіння  засобами і прийомами діяльності, таким як:

-         умінням слухати, сприймати і відтворювати інформацію;

-         вести діалог;

-         брати участь у дискусіях;

-         вести переговори;

-         уміння переконувати  і відстоювати  свою точку зору, тобто спілкуватися.

        Моделювання проблемних  ситуації, постійна організація пізнавальної діяльності учнів (у тому числі й медіазасобами)  забезпечує  на уроці  ефективне  спілкування, що  передбачає  обмін  думками, ідеями,  почуттями між  співрозмовниками,  умінням критично і творчо  мислити. Ядром такої продуктивної діяльності школярів (і на уроках, і в позаурочний час) може стати саме ефективна побудова індивідуального освітнього маршруту засобами медіатехнологій. Для чого? Щоб побачити реальний результат успіху дитини! Для неї медіа на сьогодні – це майже все життя! Тож повір, підтримай, підбадьор, обережно підштовхни, підведи до вірного шляху, з упевненістю  скажи своєму учневі: «Ти світ цей здивуєш своїм життям!»

     Так, начебто все просто, легко і зрозуміло! І вчительські переконання, і власний приклад, й інформаційна «маса» мають свою вагу, але є фактори, не залежні від морального впливу. У сільській щколі, наприклад, це дефіцит комп`ютерів. Я, приміром,  як учитель, у кабінеті маю мультимедійне обладнання, широко й активно його використовую, працюючи разом із учням у мережі Інтернет, пропонуючи школярам пізнавальні освітні сайти, залучаючи вихованців до дослідницької діяльності тощо. Але ж не всім моїм колегам так пощастило! Тож наше спільне завдання – знайти шляхи вирішення проблем, які виникають на шляху формування медіакомпетентності особистості. Насамперед, я вважаю, слід визначити алгоритм побудови індивідуального освітнього маршруту учнів.

        Так, маршрути індивідуальні, але кожен учень має:

• усвідомлювати мету;
• планувати свою роботу, передбачати можливі результати;
• використовувати джерела інформації (матеріали Інтернету, преси, літературні твори, дослідження літературознавців, мовознавців);
• самостійно шукати і накопичувати матеріал;
• аналізувати та зіставляти різноманітні факти;
• доводити власні погляди; приймати власні рішення;
• підтверджувати чи спростовувати ідею;
• активізовувати соціальні контакти;
• створювати матеріальні носії діяльності (газета, сценарій, журнал, буклет, реферат тощо).

     Якщо з молодшого шкільного віку закріпити у свідомості поняття «комп`ютер – для навчання, а не для гри», «телебачення має канали для дітей, а не для дорослих», «в Інтернеті ми шукаємо лише потрібну інформацію», то з кожним етапом «дорослішання» та розвитку ми поступово формуватимемо медіакомпетентну особистість.

     Універсальним алгоритмом побудови індивідуального освітнього маршруту учнів засобами медіатехнологій, на мою думку, може бути наступний (пропонований у вигляді настанов):

1. Не бійтеся мріяти й уявляти своє майбутнє.
2. Поставте перед собою мету і визначте остаточні терміни її втілення.
3. Знайдіть для себе наставника-ентузіаста.
4. Почніть із загального уявлення.
5. Запитуйте!
6. Шукайте головну засаду.
7. Навчіться читати швидше, ефективніше й легше.
8. Зробіть навчання ефективнішим за допомогою медійного сприйняття.
9. Учіться через діяльність.
10.  Легко відтворюйте з пам'яті засвоєне.
11. Опануйте мистецтво постійної готовності до діалогу (спілкування з людьми робить Вас Людиною).
12.  Пам`ятайте: у медіасвіті Ви маєте бути медіакомпетентним!

     Актуалізація проблеми медіаосвіти та її вплив на всебічний розвиток дитини пов'язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готов­ності дитини до життя, що включає такі якості:

•   уміння приймати рішення та робити вибір;

•   бути свідомим громадянином своєї держави;

•   відчувати себе громадянином цілого світу;

•   вміти співпрацювати з іншими людьми;

•   завжди працювати якісно;

•   проявляти ініціативу;

•   навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;

• бути свідомим того, що існують різні цінності.

    Ефективним індивідуальний освітній маршрут стане лише за таких умов, коли і вчитель, і учень зуміють поєднати свою діяльність з медіаосвіти, дотримуватимуться певних правил і зможуть:

• виділяти головні знання, уміння, відмовитися від малоцінних і незначущих;
• заощаджувати сили, не розтрачувати їх на запам'ятовування малоцінних знань, не допускати перевантаження пам'яті на шкоду мисленню;
• перешкоджати закріпленню в пам'яті неправильно сприйнятого (запам'ятовувати потрібно тільки свідомо засвоєне, добре осмислене);
• матеріал, що вимагає запам'ятовування, треба укладати в короткі ряди: те, що ми маємо носити у своїй пам'яті, не повинне мати вели­ких розмірів;
• з підлягаючих запам'ятовуванню рядів треба вилучати усе, що учень сам легко зможе додати;
• стежити за логікою подачі навчального матеріалу, бо знання і пере­конання, логічно пов'язані між собою, засвоюються значно міцніше, ніж розрізнені відомості;
• завжди пам'ятати, що головним засобом зміцнення знань є їхнє самостійне багаторазове повторення;
• розвивати пам'ять, використовуючи різні мнемотехнічні прийоми, що полегшують і скеровують запам'ятовування;
• домагатися глибокого і міцного засвоєння не усього, що вивчається, а головного: міцно засвоєне, воно стане надійною ос­новою для подальшого свідомого навчання;
• контролювати логіку навчання: міцність знань, логічно пов'язаних між собою, завжди перевищує міцність засвоєння розрізнених, слабо поєднаних між собою знань;
• проводити повторення і закріплення вивченого так, щоб активі­зувати не лише пам'ять, а й мислення, почуття школярів. Працюючи над усвідомленням і закріпленням знань, поступово розширювати їх­ній обсяг;
• завжди зв'язувати вивчення нового з раніше пройденим, повто­рювати старе в новому;
• проводити закріплення і зміцнення знань, умінь у логічно ціліс­них структурах;
• відмовлятися від одноманітних видів роботи: вони мало розвива­ють і швидко стомлюють;
• проводити пробні вправи під керівництвом учителя;
• постійно виявляти і вимірювати досягнуті успіхи;
• широті змісту, безперервному збільшенню обсягів знань про­тиставляти структурування — згортання інформації у короткі висновки, алгоритми, принципи, опанування яких звільняє учня від заучування ба­гатьох положень тощо.

     Тобто медіакомпетентність – це не лише здатність вільно орієнтуватися у медійному середовищі, це і засіб здобуття учнями міцних, грунтовних знань. Для чого ж тоді третину доби дарувати власне життя Її Величності Медіа?

      Тож знання, знання, знання — за будь-яку ціну! Наша школа, крім надання традиційно міцних знань своїм учням, ще повинна бути сильною і своєю духовністю. Внутрішні переконання, мотиви, стосунки, ціннісні орієнтації школярів — все це по­винно стати сьогодні предметом турботи педагогів. Учитель ставить собі запитання: "Що цієї миті більш за все потрібно для гармонійного розвитку особистості такого-то учня?" Знання!

Звичайно, важливим етапом, який підносить роботу з медіаосвіти до найвищої точки, є продукт – медіакомпетентність особистості, проте найважливіше все-таки – самореалізація, саморозвиток із глибоким усвідомленням «себе».

     Тож «виколисуймо» переконанням гідну людину – справжнього, медіакомпетентного, комунікабельного українця, щоб наша праця в царині зародження дитячих душ  творила майбуття!

Хочу! Можу! Буду!

Повірю! Знайду! Здобуду!

Витримаю! Злечу!

Зрозумію! Навчу!

Не залишу обабіч дороги ЖИТТЯ

Талановите, невтомне, рішуче дитя…

Література

1. Ворошилов  В.  Свою  методику  анализирует  учитель.//  Директор  школы. – К.,  2009 - №7.
2. Оліфіренко С.М., Оліфіренко В.В. Універсальний словник-довідник. – Донецьк: ТОВ  ВКФ  БАО, 2008.
3. Пєхота О.М., Кіктенко А.З. та ін. Освітні технології. – К.: А. С. К., 2006.
4. Формування самоосвітньої  компетентності учнів. -   К.: Шкільний дім , 2008.