Всохла жовта черешня, калина і слива,
Всохла груша, за нею і яблуня з квітом рожевим…
А які ж у саду цім були ми щасливі,
А все горе було нереальним і просто нікчемним!

Сонце сяяло весело в кожній із шибок,
Осявало і яблуню кожну, і кожну з черешень!
Пам'ять наша – із щастя й трагедії зшита
І зі згоди складається, з сумнівів, із заперечень.

…Натопили з сестрою у хаті дровами,
А у спогадах – груша і гойдалка біля стежини…
Сидимо… Мовчимо… Бо не можна словами
Передати, як боляче там,у самій серцевині…

                         Ніна Супруненко