Кожен учитель повинен знати,

що будь-яка винайдена методика

є лише сходинкою, на котрій треба зупинитися

для того, аби йти далі

Л.Толстой

     Метою школи ХХІ ст. є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні парадигми розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.

    Неабияку роль у цих процесах відіграє профілізація навчальних закладів, адже, свідомо окресливши сферу майбутньої діяльності, учень працює не «на оцінку», а задля ґрунтовного, глибокого, творчого  оволодіння  знаннями.

    Особливо важливо організувати у класах філологічного профілю навчання так, щоб воно активізувало розвиток учнівської  креативності. А це не є реальним  без упровадження в систему роботи вчителя інноваційних освітніх і педагогічних технологій.

     Інновації можуть бути різними за масштабом, за потенціалом, можуть належати до різних складових навчально-виховного процесу, але, на мій погляд, вони завжди повинні бути мотивовані й орієнтовані на конкретного вчителя, який працює в конкретній школі з конкретними учнями. Ніякі інновації не повинні бути сліпо запозичені, адже життя вносить свої корективи, і в результаті у будь-якого творчо працюючого вчителя складається своя технологія навчання й виховання, в основі якої можуть бути елементи різних педагогічних і освітніх технологій.

     Отже, потребою нашого часу є творчий учитель, котрий ґрунтовно володіє знаннями традиційної методики, творчо використовує їх, удосконалює й оновлює методи викладання, розвиває в учнів  такі креативні якості:

• уміння альтернативно мислити, бачити кілька варіантів розв’язання проблеми;
• спроможність нестандартно працювати з навчальним матеріалом;
• володіння навичками конструювати оригінальні проекти, що стимулюють  пізнавальну діяльність;
• потребу імпровізувати, розкриваючи зміст твору;
• здатність творчо засвоювати навчальний матеріал;
• бажання систематично експериментувати, застосовуючи нові підходи до вивчення твору;
• прагнення до самозбагачення інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової, естетичної, екзистенційної сфери.

     Таким чином, у методиці, як і в кожній творчій діяльності людини, діалектично поєднуються категорії нового і старого, нормативного і новаторського. Так поступово зароджується перехід від звичайного до неординарного.

     Я, наприклад, останнім часом активно впроваджую в систему своєї роботи джигсоу-презентації на основі технології нової життєвої естетики, бо вважаю, що це дає можливість дитині розкритися, проявити себе, самоствердитись та самовдосконалитись. Це – «душа» моєї діяльності, невпинний пошук і трепетне очікування  радості учнів від виконаної роботи.

     Б.Степанишин вивів афористичну формулу педагогічної творчості: «Гармонійне поєднання ремесла з творчістю або ремесло, пройняте творчістю». Це саме про вчителя говорять: «Митець… Хранитель дитячих душ… Скульптор характерів...»

     Тож не згубімо Праведне Слово про нас, педагогів, бо схибиш один раз – а відлуння покориться тисячно сердечками дитячими…

     Сприймаймо учня як нерозкриту бруньку, з якої треба зробити соковиту ягідку!

     Не зупиняймося на черговій сходинці, бо далі йти разом із учнями – найвища насолода!

Живімо разом з учнями!

Випиймо з дітьми разом келих життя до дна!

     Нові технології – це унікальна можливість

відійти від шаблону,

це ніби чистий ковток повітря

Г.Токмань

      Кожна історична епоха диктувала свої погляди на навчання і виховання. Сьогодні життя висунуло суспільний запит на формування особистості, здатної мислити критично, неординарно, винятково, креативно. На допомогу вчителеві приходять нові технології, спрямовані на індивіда в колективі. Так,  неординарність виявляється саме на тлі звичайного.

      Яким же чином я, як словесник, відстежую процес формування непересічної особистості? Через джигсоу – вивчення інформації з подальшим складанням схеми або проекту і презентацією його перед учнями. Це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, який супроводжується організацією, задумом, виконанням,  спільною оцінкою.

           За допомогою джигсоу  розв’язується ряд важливих педагогічних завдань, відбувається розвиток демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, самоуправління, формування особистісних якостей тощо. Місія  вчителя полягає в тому, щоб спрямувати роботу на збагачення особистості соціально цінним досвідом, виховання свідомої життєвої позиції.

     Я вважаю, що особливими можливостями для розв’язання цього завдання володіє українська література як предмет, оскільки:

його специфіка полягає в тому, що зміст курсу спирається на роботу з різними носіями інформації, кінцева мета якої – ідеалізація художнього образу, збагачення дитини життєвим досвідом;
вивчення літератури припускає наявність різних, деколи діаметрально протилежних точок зору стосовно одного й того ж явища;
джигсоу визначає пріоритет розв’язання  навчального завдання на особовому рівні, що мобілізує і розвиває могутні структури інтелекту;
даний вид діяльності полягає в забезпеченні оптимальної побудови процесу навчання у тісній взаємодії «учитель – учень».

     Практикую як індивідуальні, так і групові джигсоу-презентації.

Опис основних методів і технік джигсоу

    «Нова хвиля» - це додавання нового до раніше визначеного, вивченого, опрацьованого; це своєрідне оновлення традиційного, уточнення та відшліфовування ґрунтовних знань. Учитель може виступити активатором, але генератором оригінальних ідей має стати учень. Наприклад, пропонується створити оновлену модель на основі раніше презентованого джигсоу.

     «Ноу-хау» - це опрацювання абсолютно незнайомої інформації з подальшими аналітично-синтетичними процесами; це зіставлення нового із протилежними точками зору. Цей метод використовується здебільшого при здобутті нових знань учнями, особливо при самостійному опрацюванні літературного твору. Як наслідок – джигсоу-презентація.

     «Брунькування» - унікальний метод сходження від простого до складного, головною ідеєю якого є шлях «від нерозкритої бруньки до соковитої ягідки». Особливе завдання вчителя – на рівній «гілочці» ( у даному випадку – художній твір) знайти «бруньку» (факт) і «квітку» (невирішену проблему), а потім разом із учнем «викохати» налиту «ягідку» (життєві пріоритети на прикладі джигсоу).

     Пропоную розглянути етапи  проведення джигсоу.

     На підготовчому етапі учитель має допомагати учням у виборі теми й напряму справи. Зазначу, що передує цьому детальне вивчення інформації. Досить важливо, щоб діти виявляли ініціативність. Це може бути прайс-реліз із кращими варіантами, пропозиціями, проектами джигсоу. Учитель нарівні з дітьми бере участь у конкурсі і пропонує власні варіанти. Все це обговорюється, і  кращі з кращих  обираються для здійснення.

     Другий етап. Визначаються виконавці, які опрацьовують ухвалені варіанти. Учитель спрямовує справу на розвиток в учнів творчого пошуку. Не потрібно нав’язувати своїх пропозицій дітям, нехай вони прозвучать як ще один внесок до «скарбнички творчості». Найкраще, якщо думка дорослого буде ніби розвитком того, що обмірковували діти, вони почуватимуться  співавторами. Таким чином реалізується мета виявлення  креативу на тлі звичайного, простого.

     На третьому етапі відбувається індивідуальна або групова підготовка джигсоу. Ось тут, власне, і починається найцікавіше. Це ніби диво-лабораторія, де важливим є поєднання осмислення, зіставлення, розробки та творчого злету думки.

Роль учителя – координатор, помічник, діагност, диригент.

     Четвертий етап – проведення джигсоу.  В умовах активного застосування інформаційно-комунікаційних технологій найбільш розповсюдженими видами роботи є мультимедійні презентації. Учитель стежить за тим, як саме вони проходять, зокрема, коментуються, розігруються, уточнюються. Проте, бувають також корисними і відхилення від задуму, що виникають під час цього найвідповідальнішого моменту через різні непередбачувані обставини й помилки, яких припускаються учасники. Усе це є також необхідною школою життя.

     Головне для організатора як керівника і провідного учасника джигсоу – створювати й зміцнювати мажорний тон, дух бадьорості, впевненості у своїх силах, здатності нести радість іншим, прагнення подолати будь-які труднощі.

     П’ятий етап – підведення підсумків джигсоу. Це надважливо, бо діти очікують результатів. Ефективними методами є самооцінювання та взаємооцінювання. Найчастіше застосовую «Аналітичне зерно»:

   Які ж типи уроків я практикую?

Це, насамперед,

уроки-дослідження фрейм-проблеми,

уроки-моделювання,

уроки-демонстраційні експерименти,

уроки-парцеляції,

фасилітативні уроки тощо.

     Урок-дослідження фрейм-проблеми (від англ..frame – рамка, структура) передбачає організацію міркування над певною проблемою з подальшою джигсоу-презентацією. Фрейм-проблема складається, як правило, з п’яти основних частин, логічно пов’язаних між собою:

формулювання проблеми;
матеріалу для спостереження і спонукання до самостійного її розв’язання;
побудови плану розв’язання;
формулювання розв’язку або пояснення проблеми;
практичного застосування сформульованих положень (джигсоу-презентація).                

     Урок-моделювання передбачає аналіз матеріалу шляхом побудови й вивчення джигсоу-моделей.

    Життєво важливі пріоритети:

упроваджуючи дану методику, створюються соціально-педагогічні умови для самоствердження, самореалізації, самовдосконалення кожної особистості;
широко практикуються пообразний та проблемно-тематичний літературні аналізи, а відповідно до їхніх вимог накопичується цитатний матеріал, відкриваючи широке поле для творчої діяльності;
відбувається стимулювання школярів до самостійного творчого мислення через аспект «моделювання-презентація»;
аналізуючи художній твір, звертається увага на його самобутність, особливість творчого почерку письменника, влучне майстерне використання засобів творення літературних образів;
учителем ненав’язливо пропонуються школярам теми, які б вони бажали презентувати, враховуючи позитивний вплив «світу тексту» на «світ читача».

     Урок-демонстраційний експеримент – це організація навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння знань шляхом сприймання їх в умовах проблемної ситуації. Даний вид діяльності передбачає активний розвиток мислення учнів: вони засвоюють не лише результати наукового пізнання, а й безпосередньо сам процес здобуття цих результатів (джигсоу).  

 Урок – парцеляція (від франц. parceller – поділяти на дрібні частини) базується на виконанні джигсоу шляхом розбивки матеріалу  на дві частини – базову і парцелят – з метою посилення і увиразнення кожного компонента.                  

     Фасилітативний урок – це новий тип стосунків між суб’єктами навчально-пізнавального процесу. Учитель – організатор, консультант, партнер у співпраці з учнями, де посередником виступає літературно-мистецький твір. Методологічна основа такого уроку – сучасна філософська концепція про людину як носія сукупності суспільних відносин, де вона виступає суб’єктом діяльності, пізнання і спілкування. Структура подібного уроку дещо відрізняється від вище названих видів організації навчального процесу:

     Створення таких умов на уроці забезпечує особистості формування «образу – себе – буття» і його складників:

«образу Я»,
«образу Автора»,
«образу художнього твору»,
«образу літературного персонажа»,
«образу Я і літературного героя»,
«образу Світу»,
«образу Я у Світі» тощо.

     Така цілісність і повнота взаємодії людини зі світом активізує внутрішні потенції особистості, що сприятиме вдосконаленню її самої й суспільства. Саме джигсоу, я вважаю, допомагають створити  дитині власну модель цінностей, за якою звірятиметься сталий рух до вершини життєвої досконалості:

[Пирамидальная диаграмма]

    На мою думку, чільне місце на запропонованих уроках мають посідати такі фактори:              

                   Художній твір

            людина                    вибір

                       ЖИТТЯ

           світ                         досвід

                   Моральні якості

      Викладання у класах саме філологічного профілю – безмежне поле для творчої діяльності, фундаментом якої мають виступати життєві пріоритети, спрямовані на  формування найкращих якостей людини нової генерації.

…Я народилася з зернятком на долоні…

Засію ним малі дитячі душі…

Хай цвітом буйним зерно проросте!

     Діяльність вчителя у ХХІ столітті зумовлена чинниками, які надзвичайно швидко змінюються у нашому плинному світі. Моє особисте цілепокладання формується під впливом інформатизації суспільства та замовлення, яке висувають нам, вчителям, суспільство і держава. Сучасний етап розвитку України вимагає формування особистості, в якій гармонійно поєднуються здатність до критичного мислення, ґрунтовні знання, бажання удосконалювати їх, оперативні вміння та навички, що дають змогу здійснити особисту соціалізацію, громадянську позицію, гуманістичне світосприйняття.

     Маю стійке переконання, що кожний справжній учитель повинен формувати власну педагогічну систему, яка допоможе створити найкращі умови для отримання знань для застосування їх у життєвих ситуаціях. Я, наприклад, обрала такі педагогічні стратегії, що забезпечать здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати у повсякденному житті реальні проблеми.

     Тож джигсоу – це, на мою думку, один із найсучасніших методів формування непересічної особистості.  Головне для організатора як керівника і провідного учасника джигсоу – створювати й зміцнювати мажорний тон, дух бадьорості, впевненості у своїх силах, здатності нести радість іншим, прагнення подолати будь-які труднощі.

    Отже, моїм девізом у роботі були, є і будуть слова:

Вип’ю з дитиною разом келих життя до дна!

Виллю у душу щедрість – хай зігріває вона!

Гляну у серце й очі – Слово в промінні дзеркал…

Виб’ю рядки  пророчі, викрешу ідеал!